"Свої" це не звичайний драматичний детектив – це гра на виживання та людяність. 1944 рік. У занедбаний кінотеатр окупованого містечка Словакії кидають десятьох жителів міста. Вони не здогадуються? чому тут саме вони і що чекає їх на ранок. Спочатку здається що порятунок неможливий, але згодом всі розуміють що шанс є! Але це тільки початок історії. Згодом прокидаються підозри, зневіра і страх. Чому питання виживання, це одночасно питання компромісу із своєю совістю? Дія будується як ланцюг вибухових та несподіваних обставин, у світлі яких кожний персонаж постає в очах інших зовсім не тим, ким його вважали до цього. Драматизм дії загострюється з кожним новим відкриттям. Що приховує кожен з доброзичливих сусідів? І чи доброзичливі вони? Усі десятеро завжди поруч із глядачем, тому портрет героя вимальовується протягом усього дійства, де повороти різкі, а зміни характерів зовсім не плавні. Як далеко можуть зайти увʼязнені в своїх інстинктах виживання, аби залишитися жити й вибратися на волю? Якою ціною вони здобудуть цю свободу? Усе стає зрозумілим під час перегляду вистави «Свої», в основі якої пʼєса словацького драматурга Івана Буковчана «Перш ніж проспіває півень». Не дарма Буковчан нагадує нам останню ніч Христа та його слова найвіданішому з його учнів: "Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, доки три рази не відречешся, що не знаєш Мене".