Палаючи у пітьмі

Дія п’єси, яку написано 1946 року, розгортається у вузькому, специфічному середовищі – інтернаті для людей із вадами зору. І це виявляє не нову, але довічно живу проблему, яка бентежить людство з моменту його появи на світ: чи варто зривати плід із дерева пізнання та пізнати те, що принесе за собою численні біди, а можливо, й загибель. Однак, як стверджує драматург, існує інший голод, невтамований, який постійно потребує їжі – знання та правди, навіть якщо ця правда руйнівна, особливо у сфері громадського буття. Фотографії зроблено під час репетиції вистави