Елеонора — повний Місяць. Її брат на мить втратив дар мови, накинувши на неї чорну шаль, щоб сховати від сусідських очей. Коли її кликали — вона мовчала, коли тиснули — слухала. І тільки Місяць давно знав, що вона незабаром стане ним: супутником зі слабкою гравітацією, завжди поверненим до нас одним боком. Деякі зірки, хоч і світять яскраво, а все ж не здатні освітити Землю. Але ж Елеонора — тепер Місяць.